Благословення Владики Зосими: «Молитися можна за іншу людину лише тоді, коли відчуваєш дотик Божої благодаті. А коли не відчуваєш її, то тільки волати Богові про себе грішного. Так і за Владику Зосима нашого царя також. Якщо відчуваємо благодать, тоді моліться за нього, а якщо не відчуваєте, то про себе волайте до Бога».
Слова перед сповіддю, які говорив владика Зосима: Господи, пробач, Милосердний Владико, сповідую перед Тобою всі мої гріхи ведені й невідомі, знані й незнані. Господи, вибач, згрішив (ла) ...
Справжня молитва — це не задоволення, не духовний комфорт, вона починається з болю. Що за біль? Людина страждає на серце, навіть мучиться в хорошому сенсі цього слова. Йому боляче, він стогне, страждає, про що він не молився. Думаєте, я умовно сказав «страждати»? Немає це все справжнє, він страждає тому, що бере участь у загальному людському болю або ж у болі якоїсь конкретної людини. За цю співучасть, за цей біль Бог віддає йому радістю в серці, а тим, хто просить, дає те, що просить. - прп. Паїсій Святогорець
Якщо хочеш, щоб Бог давав скоріше серцеву віру твоїй молитві, намагайся від щирого серця все говорити і робити з людьми і аж ніяк не будь з ними дводушний: коли будеш прямодушний і довірливий з людьми, тоді Господь подасть тобі прямодушність і щиру віру і по відношенню до Бога. Того, хто непрямосердий з людьми, Господь незручно приймає на молитві, даючи йому відчути, що нещирий у ставленні до людей, а тому не може бути абсолютно щирим і у ставленні до Бога без душевного зловживання. праведний Іоанн Кронштадський